July 27th, 2016

вуаль

літні історії

Зустріти мою Іру на вокзалі, перемежати розмови шоколадкою, яка тріщить на піднебінні від вибухової карамелі. Насолоджуватись нею і зустріччю. Відправитись до річки. Забути посуд і пити вино, зробивши собі келихи із пластикової пляшки. Гостити смачностями песиків. Розмовляти-розмовляти-розмовляти. Впевнитись, що фотогенічність – то не про нас. Помилуватись сонцем, яке відправляється спати на інший бік світу. Повернутись до гамору міста, промочити ноги у водограї. У його ж неоновому світлі удавати із себе інопланетних синюшних створінь. Напланувати багато різного на наступну зустріч. Друзі – то окреме моє щастя)
Пис.пис. дерево зігнули не ми)

если кому нужен перевод
Collapse )