September 29th, 2016

вуаль

вдруг

Люблю такі ранки. Повітря наповнене вогким ароматом осені, похмурість неба і жовте вбрання дерев, які поспішили переодягтись із літніх суконь, створюють чарівні декорації, в яких дрібний дощик малює на асфальті небесні послання, а в моїй кишені два шоколадні каштани, як незакінчена трикрапка в кінці дощових речень...
Тонке, мов павутиння, осіннє натхнення ловить усе довкруж у свої легкі тенета, з яких немає бажання виплутуватись.

Collapse )